Шпагат Зеленського: Як президент вчинить із САП?

Антоніна Славицька

Антоніна Славицька

Юристка, народна депутатка IX скликання, парламентський комітет з питань антикорупційної політики
САП
Крісло керівника САП залишається вакантним більше року dejure.foundation

Олександр Клименко, який в інтерв’ю "Українській правді" вже обіцяє "топ-посадки", насправді ще не є головою САП. Пятеро з шести членів конкурсної комісії, які представляють Верховну Раду, так і не проголосували за призначення Клименка, хоча він і набрав голосів більше, аніж його найближчий конкурент.

Тим часом члени комісії, делеговані міжнародними організаціями, почали активно переконувати своїх колег не чинити протидію такому призначенню. В хід пішло й нагадування про те, що свого часу президент України, прем'єр-міністр та голова Нацбанку підписали зобов'язання перед МВФ обрати голову САП до 21 листопада 2021 року. Цей дедлайн давно минув, а керівника САП все ще немає. Власне, його немає вже 15 місяців – з моменту відставки Назара Холодницького.

Але чому? Тому що президентською креатурою був голова парламентського комітету з питань правової політики, депутат "Слуги народу" Андрій Костін. Однак Костін не пройшов конкурс, і цю новину із задоволенням посмакував сумнозвісний очільник лобістської організації "Центр протидії корупції" Віталій Шабунін.

Далі, обираючи з двох бід найменшу, Банкова вирішила, що суперник Клименка Андрій Синюк є кращим варіантом. Але Синюк набрав 229 балів, тоді як Олександр Клименко – 246. Тобто математична перемога – за останнім. Проте Зеленського така ситуація не влаштовує, і саме через це Офіс президента опинився у непростій ситуації. З одного боку, є бажання догодити міжнародним партнерам. З іншого боку – бажання не допустити обрання Клименка. Ці бажання між собою не стикуються ніяк, і обирати доведеться щось одне. Але Офіс президента сів на шпагат і не знає, що робити: чи то прогинатися під Захід, чи то відстоювати свою позицію. Та це, зрештою, проблеми ОП.

Проблеми ж України – в іншому. В тому, зокрема, що декілька антикорупційних структур ведуть між собою очевидну війну. І цю ситуацію заплутує ще й те, що вагомі міжнародні гравці (такі, як посли G7, представництво ЄС, посольство США тощо) толерують одні структури і з прохолодою ставляться до інших.

Зокрема, до сфери впливу західного лобі належить Національне антикорупційне бюро та його очільник Артем Ситник. Чинна влада була б не проти позбутися Ситника, і певні завуальовані спроби зробити це вже мали місце, проте врешті-решт президент Зеленський запевнив послів G7, що Ситник залишиться при портфелі. (Благо, що терпіти його лишається недовго – в квітні цього року Ситник піде з посади у зв’язку із завершенням каденції). Однак до чого тут конкурс на обрання голови САП?

Річ у тім, що згадуваний вище Андрій Синюк, як чинний прокурор Офісу генерального прокурора, веде в тому числі й справу Євгена Шевченка, який фігурує у розслідуванні щодо зловживань в Укроборонпромі. А сам Шевченко називає себе довіреної особою Ситника та "таємним агентом НАБУ". І хоча Ситник втомився від нього відкараскуватися, заперечуючи між ними будь-який зв'язок, грамоти Шевченку за своїм підписом від роздає.

До речі, "таємний агент НАБУ Євген Шевченко" любить похвалятися й тим, що був першим, хто повідомив про зрив операції по "вагнерівцям". Словом, це людина-скандал, під яку і риє Синюк. Зрозуміло, що бачити його на чолі САП ані керівництво НАБУ, ані його "група підтримки" в особі міжнародних експертів та вітчизняних активістів не хоче ніяк. Саме тому закордонні партнери і підтримують Олександра Клименка, а сам він в розмові з журналістом "УП" розповідає, як Ситник привітав його з успішною участю у конкурсі.

Однак, можливо, ми несправедливі до Клименка, бо не можна ставитися критично до кандидата лише через його активну підтримку посольств та представництв? Та насправді річ не тільки в цьому. Є ще декілька причин, які роблять обрання Клименка небажаним.

Перша причина. Олександр Клименко – детектив Національного антикорупційного бюро. А закон України "Про прокуратуру" говорить про те, що керівник САП – це адміністративна посада, один із заступників генерального прокурора. А обіймати адміністративні посади в органах прокуратури можуть лише прокурори. Тобто Клименко повинен спочатку звільнитись з НАБУ, на конкурсних засадах влаштуватись на роботу в прокуратуру, набути статус прокурора і лише після цього брати участь у конкурсі на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Інакше виходить порушення закону.

Причина номер два. Клименко, працюючи старшим детективом НАБУ, у робочий час склав адвокатський іспит, проходив упродовж 6 місяців стажування, й 18 лютого 2021 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому адвокатське свідоцтво Клименку видала Рада адвокатів Київської області, хоча сам він проживає в Солом’янському районі Києва. Прокурор же ніяк не може бути адвокатом. Він вже приніс присягу адвоката і не може зробити те саме, заступаючи на посаду прокурора.

Бо так виходить не тільки порушення закону, а взагалі – нонсенс і абсурд.

Звісно, що в нашій країні можливими є багато протиправних речей – на превеликий жаль. А тому й ігнорується третя причина, через яку призначати Клименка в САП не варто. Причина ця така: у липні 2016 року Клименко був зупинений патрульною поліцією в стані алкогольного сп’яніння за кермом автомобіля. Його супутниці, котрі також не відзначалися тверезістю, кричали на поліцейських та погрожували їм – мовляв, вони працюють у суді, і сам чорт їм не брат.

Іншими словами, кришталево чесний (в ідеалі) голова САП, який пройшов сито суворого конкурсного відбору (те ще й за участю міжнародних агентів впливу) – не такий вже кришталевий і не такий вже чесний. Звісно, це дрібниці на тлі того, що Артем Ситник був свого часу внесений до реєстру корупціонерів (за отримання неправомірної вигоди), але сам при цьому продовжував очолювати Антикорупційне бюро. Така от іронія долі…

Але навіть якби не було ніякого п’яного водіння авта, мені складно уявити, як Клименко, котрий пропрацював певний час в НАБУ, буде здійснювати процесуальне керівництво над своїми колишніми колегами. Принаймні, з частиною з них Клименко має дружні стосунки, а це означатиме тільки одне – конфлікт інтересів. І це причина номер чотири, чому саме цього посадовця не слід допускати до керівництва САП.

А причина номер п’ять – це надто активне втручання в процес призначення голови антикорупційної прокуратури закордонних посольств. Схоже, що заступаючи на посаду, Клименко складе ще одну, вже третю (після адвокатської та прокурорської) присягу – присягу на вірність своїм закордонним лобістам. А це, м’яко кажучи, не надто обнадійливий початок, якщо говорити про незалежність та неупередженість посадовця такого високого рангу.

Втім, сам Клименко вже бачить себе серед переможців. Він говорить не лише про "топ-посадки", але й про потребу провести в САП аудит. Що ж, справа добра. Але спочатку можна було б провести аудит в НАБУ, звідки й походить Клименко. Чи там, на його думку, все гаразд? Хай там як, а фінансовий моніторинг діяльності НАБУ не проводився жодного разу. А "генеральне прибирання" краще починати з "рідного" місця роботи, бо інакше слова про аудит САП натякатимуть на необ’єктивність пана Клименка. Необ’єктивність, яку він проявляє заздалегідь, ще навіть не ставши біля керма антикорупційної прокуратури.

Та чи була б ситуація докорінно інакшою, якби конкурс виграв Синюк? Мої джерела кажуть, що на конкурсі обидва кандидати виглядали невиразно – обидва не змогли скласти практичний іспит. Іншими словами, Клименко та Синюк – це краще з гіршого, а про таке Україна з МВФ не домовлялася. Підписані нами меморандуми вимагали від держави проведення відкритого і чесного конкурсу, котрий зрештою допоміг би обрати справді гідного кандидата.

А відтак найкраще, що міг би зробити президент Зеленський, це анулювати результати нинішніх виборів до САП та провести іще один конкурс. Аби не виглядати посміховиськом із неспроможністю довести до кінця таке просте завдання. Можливо, глава держави і радий був би вчинити саме так, але він, як я зазначала вище, перебуває у гімнастичній розтяжці. А у такій позі досить складно відстоювати свою позицію.

Антоніна Славицька

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIKUA.NEWS

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.