Новини » Політика Читать эту новость на русском

Курт Гросанс та його соя: Як виростити скандал і закопати репутацію

Антоніна Славицька

Антоніна Славицька

Юристка, народна депутатка IX скликання, парламентський комітет з питань антикорупційної політики
 Курт Гросанс
Громадянин США Курт Гросанс підозрюється в замовленні замаху на вбивство міністра аграрної політики Романа Лещенка 5 канал

Скандал із Куртом Гросансом мені як юристу цікавий з правової точки зору. Як платнику податків – з економічної. Як громадянці – з точки зору репутаційних втрат держави. А як представниці опозиції – з точки зору того, які неймовірні "кінематографічні" сюжети підкидає влада Володимира Зеленського. Ну бо й справді: хоч бери та знімай кіно про безталанного американця, котрий хотів садити сою, а сів сам. Мабуть, єдиного, кого торкнулася обіцянка президента "саджати" правопорушників.

Деталі карколомних пригод Гросанса відомі всім: кілька років тому чоловік познайомився з Романом Лещенком – майбутнім міністром аграрної політики та продовольства. І найняв його працювати у своїй аграрній компанії, яка в Україні вирощувала сою. От тільки замість сої Лещенко виростив чималий прибуток у власній кишені – принаймні, за версією Гросанса. Останній звертався до українських судів, але ті стали на бік Лещенка. Тоді Гросанс найняв кілера для вбивства Лещенка – а це вже за версію слідства.

Лещенко твердить, що повернув Гросансу усе до останньої копійки. А ще, додає він, сою американець вирощував неправильну – генномодифіковану. Я не знаюся на ГМО, але була б дуже здивована, якби в конфлікті, де задіяний міністр від чинної влади і абсолютно безправний (в наших реаліях) іноземець, суд підтримав би іноземця. Втім, не буду стверджувати й те, що ухвалене ним рішення (щодо відсутності у Лещенка боргів) є несправедливим. Тут треба розбиратися детальніше.

Але факт той, що розв’язати конфлікт цивілізованими методами не вдалося. Без багаторічної судової тяганини, без кілерів, без скандалу, який рознісся по всьому світові. Однак нинішній скандал – ніщо у порівнянні з тим, який спалахне, якщо суд встановить, що Гросанс – невинний і вбивцю для Лещенка він не наймав, а от Лещенко натомість дійсно використовував ввірені йому гроші для яких-небудь потреб виборчої кампанії чинної влади. Та навіть і з тим, що відомо зараз, історія вийшла вкрай некрасива.

Бо скільки тепер інвесторів зайде в Україну? Після того, що сталося з Гросансом? В будь-якому випадку американець є жертвою, адже він їхав на українські чорноземи не з таємною метою позбавити життя когось з майбутніх міністрів. Він, напевно, хотів вкладати кошти і отримувати прибуток. Тобто робити те, що звик робити в Америці. От тільки Україна – не Америка. Цього Гросансу, на жаль, не пояснили. Що ж, пояснять тепер – у камері попереднього ув’язнення. Він же поділиться новонабутими знаннями з іншими потенційними інвесторами. А їх у нас і так небагато.

Новини за темою: Сам себе не похвалиш, або Які заслуги у боротьбі з корупцією приписали Зеленському?

Пригадую, як у тому ж таки 2017 році (коли Курт Гросанс почав реалізовувати в Україні свій проєкт), Ілона Маска спитали, чи не бажає він інвестувати в нашу економіку. Маск відповів офіційним листом – до тодішнього прем’єра Володимира Гройсмана. "На жаль, рівень корупції та несприятливий інвестиційний клімат в Україні не дозволяє Tesla інвестувати в проєкти з енергозбереження в цій країні", – зазначив Маск.

Пройшло майже п’ять років, але нічого не змінилося. Президент Зеленський записує відеозвернення до громадян, сидячи за кермом Tesla, але в Україні немає жодного дилера, який би мав офіційну угоду з автокомпанією. Не буду зупинятися на тому, як же в такому випадку потрапляє до нас продукція Маска, бо мова зараз не про це. Зауважу лише, що заробляє на ній хто завгодно, але тільки не сам Маск.

Хоча глобально ситуація з інвестиціями в українську економіку не змінюється десятиріччями. (А якщо й змінюється, то у гірший бік). Тобто об’єктивно тут провина не лише Зеленського.

Загалом Україна зазнала два інвестиційні сплески. Перший припав на другу половину 1990-х, коли в України з’явилася і стабілізувалася грошова одиниця, коли тривав розквіт приватизації та відбувався підйом малого і середнього бізнесу. Другий етап співпав з серединою 2000-х років, коли було продано "Криворіжсталь" і активно розвивалася банківська система. На той момент обсяг інвестицій досяг історичного максимуму – у 2005-му в Україну прийшли 10 мільярдів доларів.

Але вся ця благодать досить скоро змінилася повним розчаруванням. Портфелі банків, які зацікавили було покупців, виявлялися дутими, а політика Нацбанку – лобістською в інтересах "своїх" банків, яких купали в "теплій ванні", роздаючи рефінанси тощо. Так почався відхід інвесторів, які залишали Україну.

Процес триває й досі, адже з 2005 року сприйняття державою інвесторів не змінилося: їм все ще пропонують пройти тест на міцність нервів та бажання боротися до кінця – і все заради того, щоб вкласти свої ж власні кошти. Дехто цей тест не витримує, а дехто не припиняє спроби порозумітися з Україною. Ну або наймає кілерів, якщо терпець уривається зовсім.

Економісти кажуть, що в умовах, коли й без того наявні чинники, здатні відлякати інвестора (корупція, війна, нестабільність тощо), компаніям є сенс заходити на ринок тільки в тому випадку, якщо вони мають кейси з прицілом на прибуток у 20% річних. Але такого примноження капіталу в Україні гарантувати не може ніхто. Бо у нас наявний і такий фактор, як стрімке зубожіння населення, котре все складніше й складніше зацікавити кавою зі "Старбаксу" по п’ять доларів за горнятко.

У той самий час на більшість іноземних партнерів не діють порожні обіцянки української влади або нічим не виправдані твердження про те, що отримання чергового кредиту від МВФ поліпшить загальний інвестиційний клімат в Україні. Це цілковито безглузда теза, адже жоден інвестиційний рейтинг не містить такого показника, як співпраця з МВФ. Натомість є інші чинники, котрі визначають інвестиційну привабливість – наявність дієвої правоохоронної системи, розвинена інфраструктура, надійний ринок збуту, кваліфікована робоча сила.

Як у нас із цим всім? Власне, ніяк. Україна протягом останніх семи років зазнала створення багатьох нових (або суттєво оновлених) структур. Тут тобі й інвестиційна рада у різних її модифікаціях. Тут і задекларовані та розрекламовані "інвест-няні". Тут і "офіси реформ" абощо. Тут і ціла обойма антикорупційних органів. Проте чи став іноземний бізнес почуватися у нас більш комфортно та безпечно? Ні та ще раз ні. Новини про те, як іноземців "кинули" на гроші, надходять регулярно.

Наприклад, у квітні 2021 року в Києві викрили групу осіб, яка заволоділа коштами інвесторів на 96 млн гривень. Іноземна компанія збиралася збудувати житловий комплекс у Подільському районі. Пізніше виявилося, що їхні гроші привласнили злочинці, а будівництво так і не почалося.

В цілому ж інвестори зі США у 2021 році втратили 7,5 млн гривень через дії українських шахраїв. Ті потім легалізували їх в тому числі через купівлю нерухомості. А інвестори з Канади навесні поточного року заявляли, що їхній бізнес хочуть "рейдернути" олігархи. Конкретніше: енергетична компанія TIU скаржилася на те, що її бізнес зацікавив Ігоря Коломойського та Віктора Пінчука.

Нині Держстат повідомляє про те, що нові іноземні інвестиції заходять в Україну з превеликими складнощами. За перше півріччя в Україну інвестовано лише 2,7 млрд доларів, але 2,3 з них – реінвестовані кошти. Іноземці ввели в Україну 0,43 млрд іноземного капіталу, але вивели 0,46 млрд доларів. А це зовсім не схоже на рекордні 10 мільярдів, які мали місце у 2005 році і про які я згадувала вище.

Іноземного інвестора в Україні можуть обманути як окремі юридичні особи, так і держава в цілому – зокрема, коли правила оподаткування абощо змінюються вже після укладання контракту. Наше законодавство є надто нестабільним і таким, котре постійно варіює. Додамо до цього репресивну податкову машину і бюрократію й отримаємо уявлення про те, як почувається в наших умовах іноземний бізнес.

Окремо слід відзначити і те, що силовики часто навіть не реєструють кримінальні провадження за скаргами ошуканих іноземних бізнесменів та не проводять реальних необхідних слідчих та розшукових заходів. І все це, на превеликий жаль, правда. А плюс в цій ситуації є тільки один, хоча і він радше тяжіє до мінусу.

Я проглянула відповіді економістів на питання про те, чи погіршить інцидент з Гросансом інвестиційний клімат в Україні. Ні, відповіли економісти, не погіршить. Бо він і так – гірше не може бути. Іншими словами, Україна продовжує зникати зі світової інвестиційної мапи. З Гросансом чи без нього – підсумок останніх років є доволі печальним.

А тим часом у світі інвестиційні кошти буквально лежать під ногами в охочих – їх треба тільки підняти. Після економічної кризи 2008-2009 років загальний обсяг прямих іноземних інвестицій виріс на 36% і продовжує рости – навіть попри коронавірусну пандемію. За даними щорічної конференції з торгівлі та розвитку ООН, у топдесятці країн-реципієнтів знаходяться нині США, Гонконг, Китай, Нідерланди, Британія, Сінгапур, Індія, Бразилія, Канада та Франція.

От тільки Україну все це, на жаль, ніяк не обходить.

Антоніна Славицька

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIKUA.NEWS

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.